Гігієна навчання та праці

Тема 14. Гігієна навчання та праці

Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці.

Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них: шум, вібрація, іонізуюче випромінювання, нормування радіоактивних випромінювань, ультрафіолетове випромінювання, електромагнітне випромінювання, дія шкідливих речовин.

Лікувально-профілактичне харчування.

Фізіологія праці.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів.

Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних, побутових приміщень. Правила експлуатації систем вентиляції.

Види освітлення. Природнє освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне. Правила експлуатації освітлення.

Санітарно-побутове забезпечення.

1. Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці.

Гігієна праці — галузь гігієни, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і навколишнього виробничого середовища, розробляє гігієнічні нормативи і заходи для забезпечення нормальних умов праці та запобігання професійним хворобам.

Метою гігієни праці є сприяння і підтримка найвищого рівня фізичного, психічного і соціального благополуччя робітників в усіх видах трудової діяльності; запобігання відтоку робочої сили з причин захворювання через умови праці; захист робітників у своїй професійній діяльності від ризиків, пов'язаних із несприятливими для здоров'я чинниками; розстановка й обслуговування робітників у виробничому середовищі, адаптованому до фізичних і психічних можливостей робітника.

Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів, що зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів, які в певних умовах можуть привести до травм або професійних захворювань.

До організаційних заходів належать: дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років; проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах; забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають: систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях; розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях; забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища; улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці; забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

2. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них: шум, вібрація, іонізуюче випромінювання, нормування радіоактивних випромінювань, ультрафіолетове випромінювання, електромагнітне випромінювання, дія шкідливих речовин.

Шкідливі виробничі фактори - фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну патологію, зниження працездатності, захворювань, порушення здоров'я потомства.

фізичні фактори - температура, вологість і рухливість повітря, електромагнітні випромінювання (ультрафіолетове, інфрачервоне, лазерне), статичні, електричні і магнітні поля, іонізуючі випромінювання, виробничий шум, вібрація, ультразвук;

хімічні фактори - (антибіотики, вітаміни, ферменти);

біологічні чинники (мікроорганізми, препарати, що містять живі клітини, білкові препарати);

фактори трудового процессу - напруженість праці (інтелектуальні, сенсорні та емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи);

фактори трудового процесу - тяжкість фізичної праці (фізичне навантаження, маса вантажу, стереотипні робочі рухи, робоча поза, переміщення в просторі).

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту призначені для:

• нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціювання, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);
• нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри);
• захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);
• захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);
• захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне керування);
• захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);
• захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);
• захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування).

Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються на такі:

• ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри);
• засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);
• спеціальний одяг (комбінезони, куртки, штани, костюми, халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);
• спеціальне взуття (чоботи, черевики, боти, бахіли);
• засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);
• засоби захисту очей (захисні окуляри) ;
• засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);
• засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети) ;
• засоби захисту від падіння з висоти тощо (запобіжні пояси, діелектричні килимки, ручні захвати, маніпулятори);
• засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, навушники, вкладиші);
• захисні дерматологічні засоби (різні миючі розчини, пасти, креми, мазі).

Шум.

Ступінь негативного впливу шуму залежить від сили і частоти звуку, тривалості його дії, фізичного і психічного стану людини. Шкідливий вплив виробничого шуму виявляється як у вигляді специфічного ушкодження органів слуху, так і у вигляді порушень багатьох інших органів, в першу чергу центральної нервової системи. Інтенсивний виробничий шум призводить до часткової або повної втрати слуху.  Негативний вплив шуму на нервову систему працівника виявляється у головних болях, безсонні, швидкій стомлюваності, підвищеному потовиділенні, підвищеному роздратуванні, порушеннях пам’яті і уваги, а на серцево-судинну систему — у болях в області серця, зменшенні частоти пульсу, гіпотонії або гіпертонії.

Найефективнішим засобом боротьби з шумом є зниження його в джерелі створення. Для цього шумні технологічні процеси або обладнання замінюють на малошумні. Для зменшення шуму на виробництві використовують звуковбирання та звукоізоляцію, екранування і глушителі шуму, індивідуальні засоби захисту від шуму та ін.

Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції.

Вібрація буває загальна і місцева. За характером впливу на організм загальна вібрація передається на все тіло людини, а місцева — на руки працівника.

Місцева вібрація спричиняє погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. У разі довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання — вібраційна хвороба. Дія вібрації залежить від її частоти.

Заходи боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні.

Колективні методи— це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її поширення. Індивідуальними заходами боротьби з вібрацією вважають використання віброзахисного взуття, прокладок, рукавиць.

Засоби, що використовуються під час реалізації згаданих методів віброзахисту, поділяються на:

- огороджувальні (захисні);

- віброізоляційні;

- віброгасильні й вібропоглинальні;

- засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистанційного керування;

- позначення вібруючих поверхонь знаком, або фарбою.

Іонізуюче випромінювання

Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонізаційного випромінювання належать а-, в-, у- випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток. Іонізаційне випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, спричиняє в ній появу заряджених часток вільних електронів. Періодичне проникнення радіоактивних речовин до організму призволить до їх накопичення, збільшення іонізації атомів та молекул живої тканини.

Внаслідок змін, що відбуваються, порушується нормальне протікання біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізаційне випромінювання спричиняє опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Виникають також і генетичні наслідки, які спричинюють спадкові захворювання.

Ультрафіолетове випромінювання

Джерелами ультрафіолетового випромінювання у виробничих умовах є електродугове зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо. Ефективним методом захисту від ультрафіолетового випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладнують кабіни. Як засоби індивідуального захисту використовують спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки зі світлофільтрами.

Електромагнітне випромінювання

Джерелами електромагнітного випромінювання є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі.

Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функціональному розладі центральної нервової системи.

Основні види захисту:

- зменшення випромінювання безпосередньо біля джерела;

- дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;

- організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);

- застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).

Підвищений рівень пилу та газу

Робота в умовах запиленого повітря призводить до різних захворювань шкіри, запалення очей (кон'юнктивіту), носової та бронхіальної астми, бронхіту, катару шляхів дихання тощо, а також до тяжких професійних захворювань (силікозу) та хронічних отруєнь працівників. Шкідливі пара та гази, що утворюються під час технологічних процесів у виробничих приміщеннях, можуть спричинити порушення нормальної життєдіяльності організму працівника і викликати гострі та хронічні отруєння. Ці отруєння можуть спричинити як тимчасову, так і постійну непрацездатність робітника.

3. Лікувально-профілактичне харчування.

Лiкувально-профiлактичне харчування – це харчові продукти, які рекомендовані працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці для запобігання виникненню в них професійних захворювань.

При роботі з джерелами iонiзуючого випромінювання - продукти, що мiстять лiпотропнi речовини, що стимулюють жировий обмiн у печiнцi, пiдвищують її антитоксичну функцiю (молоко, молочнi продукти, печiнка, яйця). Свiжі фрукти, картопля i капуста, щоденно 150 мг аскорбiнової кислоти.

При роботі на виробництвi сiрчаної та азотної кислот, сполук хлору та фтору, цiанiдiв - повноцiнні бiлки (м'ясо, риба, молоко), жирні кислоти (рослинне масло, молоко i сир), які гальмують накопичення в органiзмi токсичних сполук. Свiжі овочi i фрукти: капусти, кабачкiв, гарбуза, огiркiв, салату, яблук, груш, слив, винограду, чорноплiдно'i горобини. Рекомендовано щоденно 150 мг аскорбiново'i кислоти, 2 мг ретинолу (вітамін А).

При роботі з хромом - амiнокислоти, щоденно 100 мг аскорбiнової кислоти, 2 мг ретинолу, 15 мг нiацину (вітамін В3 або РР), 25 мг S-метилметiонiну (вiтамiн U), 100 мл мiнеральної столової води Нарзан.

При роботі з сполуками свинцю - продукти з високим вмiстом бiлка, лужних елементiв, пектину, вiтамiнiв (молоко та молочнi продукти , картопля, овочi i фрукти). Зменшують вживання рослинної олії, тваринних жирiв, а також щоденно вживають овочеві страви, якi не пiддаються термiчнiй обробцi, щоденно 150 мг аскорбiнової кислоти.

4. Фізіологія праці.

Фізіологія праці – це наука, що вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом його трудової діяльності й обґрунтовує методи і засоби організації трудового процесу, які спрямовані на підтримку високої працездатності і збереження здоров'я працюючих.

Основними задачами фізіології праці є:

- вивчення фізіологічних закономірностей трудової діяльності;

- дослідження фізіологічних параметрів організму при різних видах робіт;

- розробка практичних рекомендацій і заходів, спрямованих на оптимізацію трудового процесу, зниження стомлюваності, збереження здоров'я і високої працездатності протягом тривалого часу.

У ході трудового процесу активізуються різні фізіологічні системи. Якщо переважають фізичні зусилля, то насамперед активізується м'язова система і система так називаного вегетативного забезпечення м'язової діяльності (кровообіг, дихання); при інтенсивній фізичній роботі зростає рівень обмінних процесів, кількість споживаного за хвилину кисню, хвилинний обсяг і частота дихання, число серцевих скорочень і т.д.

В процесі розумової діяльності активізуються різні відділи кори головного мозку, у яких зростає ліжечок і споживання кисню; при збільшенні ступеня розумової чи емоційної напруги спостерігається частішання пульсу, підвищення артеріального тиску, зростає інтенсивність обмінних процесів. У фізіології праці найважливішими є поняття працездатності і стомлення.

Важливе місце в питаннях фізіології праці займають поняття тяжкості і напруженості праці. Поняття тяжкості найчастіше відносять до робіт, при виконанні яких переважають м'язові зусилля. Поняття напруженість праці частіше відносять до робіт з перевагою нервово-емоційної напруги.

За величиною загальних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються на легкі (Іа, Іб), середньої важкості (ІІа, ІІб) та важкі (III).

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва та ін.).

До категорії Іб належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням (низка професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри та ін.).

До категорії ІІа належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження (низка професій у прядильно-ткацькому виробництві, механоскладальних цехах та ін.).

До категорії ІІб належать роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням (низка професій на підприємствах машинобудування, металургії та ін.).

До категорії III належать роботи, які пов'язані з постійними переміщеннями, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують великих фізичних зусиль (низка професій з виконанням ручних операцій на металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних підприємствах).

5. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.1993 № 241.

Так, при підійманні і переміщенні вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) гранично допустима маса вантажу не повинна перевищувати для чоловіків, старших за 18 років, - 30 кг; для жінок - 10 кг; при підійманні і переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг.

Сумарна маса вантажу, який переміщується жінкою протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

• з робочої поверхні – 350 кг;
• з підлоги – 175 кг.

Сумарна маса вантажу, який переміщується чоловіком протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

• з робочої поверхні – 870 кг;
• з підлоги – 435 кг.

У вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи

6. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних, побутових приміщень. Правила експлуатації систем вентиляції.

Повітряно-тепловий режим. Чистота повітря в приміщеннях загальноосвітніх навчальних закладів забезпечується: - відповідністю кількості дітей до нормованої наповнюваності; - регулярністю вологого прибирання приміщень з використанням дезинфікуючих та миючих засобів; - використанням всіх видів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне). Класні кімнати та кабінети провітрюють на перервах, а рекреації - під час уроків. Співвідношення площі фрамуг і кватирок до площі підлоги навчального приміщення повинна бути не менше 1/50. Фрамугами і кватирками слід користуватися протягом всього року. До початку занять і після їх закінчення необхідно здійснювати наскрізне провітрювання навчальних приміщень.

У теплі дні доцільно проводити заняття при відкритих фрамугах та кватирках. У приміщеннях шкіл відносна вологість повітря має бути 40-60%; температура повітря в класах і кабінетах 17-20° C, в майстернях по обробці металу і дерева 16-18° C, в спортивному залі 15-17 C, в роздягальнях при спортивному залі 19-23° C, в актовому залі 17- 20 C, в бібліотеці 16-18° C, в медичних кабінетах 21-23° C, в рекреаціях 16-18° C, в спальних приміщеннях 18-20 ° C; в умивальних 20-23° C; у вестибюлі, гардеробі 16-19° C; в туалетах 17-21 ° C; в душових не нижче 25 ° C.

Вентиляція та опалення Критеріями нормування повітряного обміну приміщень шкільних будівель слід приймати динаміку температури, відносної вологості повітря, рівня його бактеріального забруднення, кількості пилу, концентрацію CO2. У навчальних приміщеннях необхідно організовувати широку аерацію та повітряний обмін через системи вентиляційних каналів. У позаурочний час в приміщенні повинна підтримуватись температура не нижче 15° C. Температура опалювального приладу у робочий час повинна бути не вищою 40° C. Забороняється використання парових котлів для опалення шкільних будівель. Опалювальні прилади (радіатори) в навчальних приміщеннях слід закривати легкою дерев’яною або металевою решіткою. Не допускається використання дерев’яно-стружкових та дерев’яно-волокнистих плит.

Водопостачання та каналізація. Всі школи повинні забезпечуватися доброякісною питною водою у відповідності із ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарськопитного водопостачання" N 136/1940 від 15.04.97 р. Будівлі шкіл повинні бути обладнані системами господарсько-питного, протипожежного і гарячого водопостачання, каналізацією. Водопостачання та каналізація в школах повинні бути централізованими. Підведення холодної та гарячої води повинно бути забезпечене у: класні кімнати, кабінети, майстерні, лабораторії, приміщення для продовженого дня, роздягальні при спортивному залі, приміщення для гурткової роботи, харчоблок, до умивальників в туалетах, кабіни для гігієни жінок, кімнату для техперсоналу, вчительську, кабінет директора, медичний блок, кінопроекційну, фотолабораторію, кабінет військової підготовки, спальні корпуси. В їдальнях, буфетах та роздаткових кімнатах необхідно передбачити встановлення електрокип’ятильників для нагрівання води (на випадок тимчасового відключення централізованого, гарячого водопостачання). Температура гарячої води, яка подається у змішувачі, не повинна перевищувати 60 ° C.

7. Види освітлення. Природнє освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне. Правила експлуатації освітлення.

Усі навчальні приміщення загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) в навчальних приміщеннях світло повинно падати на робочі місця зліва. Оптимальний рівень природного освітлення забезпечується при верхньому і боковому освітленні приміщень. Забороняється облаштовувати навчальні приміщення так, щоб світловий потік був спрямований праворуч, спереду від учнів, крім майстерень з обробки металу, де повинен переважати правосторонній або прямий світлорозподіл. При загальній площі класної кімнати 64 кв. м і більше обов’язково слід передбачити додаткове освітлення через рекреаційні приміщення. Якщо глибина приміщення становить більше 6,0-6,5 м, то необхідне двобічне освітлення. В умовах світлового поясу України (53 ° північної широти) - найбільш високий рівень природного освітлення, і тому максимальну кількість приміщень школи необхідно орієнтувати на південний бік горизонту. Для приміщень продовженого дня рекомендується східна орієнтація, для занять у першу зміну - західна. Забороняється орієнтувати навчальні приміщення на північ (за винятком кабінетів образотворчого мистецтва та креслення, де необхідно рівномірне освітлення). Для забезпечення оптимального природного освітлення навчальних приміщень необхідно мити вікна не менше 2-х разів протягом навчального року.

Природне освітлення повинно бути рівномірним і не створювати блиску. Достатність і рівномірність освітлення можна оцінити за світловим коефіцієнтом (СК) (відношення загальної площі вікон до площі підлоги). СК повинен становити 1:4 – 1:5. Забороняється розміщення на підвіконні в навчальних приміщеннях високі кімнатні квіти. Колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим або бежевим (матових пастельних тонів). Стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері слід фарбувати у білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах технічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном до екрану (телевізор, кінопроектор) повинна бути пофарбована в жовтий або бежевий колір з коефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2. Всі полімерні матеріали, які використовуються при будівництві та реконструкції загальноосвітніх навчальних закладів, а також оздоблення приміщень, настил підлоги, повинні мати позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Штучне освітлення. В Україні із вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних приміщень за допомогою штучного освітлення. Штучне освітлення приміщень шкіл може бути забезпечено люмінесцентними лампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло, бути безпечною та надійною. Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах люмінесцентних. В кабінетах креслення, майстернях рівень штучного освітлення повинен бути відповідно 200- 400 лк, 300-500 лк. У всіх приміщеннях школи слід передбачати систему загального освітлення.

При штучному освітленні навчальних приміщень слід надавати перевагу люмінесцентним лампам (ЛТБ та інші), що мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи. При освітленні приміщення люмінесцентними лампами повинно бути передбачено додаткове освітлення класної дошки спеціальними лампами із світильниками несиметричного світлорозповсюдження; при освітленні лампами розжарювання - додаткові лампи.

8. Санітарно-побутове забезпечення.

Санітарно-побутові приміщення входять до комплексу допоміжних приміщень підприємств. До загальних і спеціальних побутових приміщень належать гардеробні, душові, умивальники, кімнати особистої гігієни жінок, пункти харчування, місця для паління, приміщення для прання, хімічної чистки, сушки та ремонту робочого одягу і взуття, приміщення для обігріву працівників тощо.

Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.