Ті, хто придумує такі ігри, тиснуть одразу на три больових точки^ по-перше, беруть “на слабо” - багато з них виконують завдання злочинців, аби довести собі і комусь свою силу. По-друге, вони маніпулюють дітьми - страх втратити рідних сильніше страху власної смерті. А по-третє, вони підносять самогубство як засіб піти від усіх проблем у житті. Шахраї знають, що молодші діти скажуть про такі ігри дорослим. Старші діти увімкнуть критичне мислення і не повірять злочинцям. А ось учні 5-7 класів ще не розуміють, що погрози від кураторів гри, скоріш за все, несправжні, і через страх виконують їх накази.
Як розповісти дитині про небезпечну гру - і не затягнути її туди?
1. Задайте дитині нейтральне питання - мовляв, чув(чула), що зараз популярна якась гра “Синій кит”, "Випий 40 таблеток Дротоверину і побачиш що буде" (інші варіанти ігор). І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо вона нічого про гру не знає - добре(тут головне не розповідати подробиці, щоб не розбудити цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо у ній багато подробиць та деталей, про які не пишуть у мережі, то є ризик, що ваша дитина вже у грі. Також повинно насторожити, якщо син чи донька ведуть розмову про подругу, яка бере участь у грі - вірогідно, що дитина бреше і грає у неї сама.
2. Нема сенсу казати про те, що такі ігри небезпечні - на підлітків це вже не діє. Більш ефективно буде сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, яка погрожує їх рідним, скоріш за все, хвора і живе у іншому місті чи навіть країні. І завдання злодія - не вбити її батьків, а примусити дитину виконувати його волю. Дітей таке дуже витвережує. Розкажіть їм, що на маніпуляції “ведуться” усі: скільки дорослих несуть усі свої заощадження шахраям, які дзвонять тим серед ночі і кажуть, що їх родичі потрапили у біду. Покажіть дитині, що усі вразливі - для неї важливо буде це почути від авторитетного дорослого.
3. Завдання вашої розмови - навчити підлітка мислити критично і у подальшому питати себе про цілі того чи іншого вчинку, обмірковувати усе, що з ним відбувається.
4. Багато батьків у паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною - забрати телефон, закрити вдома тощо. У цьому нема сенсу - у ХХІ столітті підліток, якщо забажає, завжди знайде доступ до Інтернету. Чим більше його обмежувати - тим більше він знайде способів обійти заборони. Ваше завдання - не контролювати, а дати підтримку, аби дитина прийшла до вас із проблемою, а не приховувала її до останнього.
5. Зараз як ніколи важливий емоційний зв’язок із дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що у його віці теж помилялись, втрапляли в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його “ідеальні” батьки теж робили помилки, і це нормально, так же як і нормально просити допомоги у інших. Якщо розумієте, що дитина зараз вас не сприйме, попросіть його поговорити із тими з дорослих, кому він довіряє - шкільним психологом, родичем і т.д.
6. Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри - той випадок, коли вторгнення у приватне життя сина чи доньки виправдані. Продивляйтеся їх телефони та сторінки у соцмережах - але тільки так, аби вони не дізналися про це!
7. Якщо розумієте, що дитина таки у грі, Боже вас збав її сварити. Викажіть інші емоції - заплачте, скажіть, як сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся. Обов’язково підключіть батька - у такій ситуації батьківське слово важитиме більше маминого. У розмові із донькою батьку треба знайти, за що її похвалити, а з хлопцями краще розмовляти у дусі “Давай поговоримо, як чоловік із чоловіком, що ми(саме МИ) можемо зробити у цій ситуації ”. Якщо батька немає, попросіть поговорити з дитиною того, кому вона довіряє: дядька, чоловіка сестрі і т.д.