Для учнів
*********************************
ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ВІЙНУ:
ПОРАДИ ВІД ПСИХОЛОГІВ У МЕЖАХ ПРОЄКТУ «ПІДТРИМАЙ ДИТИНУ»
За пітримки МОН педагоги та дитячі психологи створили телеграм-канал «Підтримай дитину», в якому розміщують матеріали для дітей та поради для батьків. Для проєкту також створено анімаційний ролик «Як говорити з дитиною про війну – 7 порад від психологів».
Ролик зроблено у зручному форматі, він не вимагає тривалого часу для перегляду та містить прості та дієві поради, як говорити з дітьми про війну, як відповідати на їхні складні питання, як разом із дитиною реагувати на тривоги тощо.
Публікації телеграм-каналу доступні за наявності мобільного телефону та навіть нестабільного інтернету. Частина матеріалів розроблено чи адаптовано для дітей з особливими освітніми потребами.
Дистанційне навчання: як підтримати школяра
Не зважаючи на те, що дистанційне навчання триває вже певний час, досі в різних сім’ях можна почути наступне: «Мені не подобається вдома вчитись! Ти багато вимагаєш!», «Я не буду це робити! Ми не ходимо до школи, то про які домашні завдання може бути мова?!», «Навіщо все це? Я нічого не розумію»…
Завдання дорослих – підтримати, надихнути, бути поруч. Адже школярам і так не просто (бо ж гормони і кризу ніхто не відміняв), а тут іще й повна зміна ритму життя, нові випробування.
Одним з найважливіших факторів успішного дистанційного навчання є правильна мотивація учня. Велику частину часу онлайн-учень проводить в самостійному освоєнні матеріалу. Для цього необхідні концентрація уваги, наполегливість, бажання вчитися. У школі в учнів просто «немає виходу», навіть якщо не дуже хочеться, то все одно вони змушені слухати, що говорить вчитель. На дистанційному ж навчанні велика роль у мотивації лягає на батьків, які мають створити належні умови.
Важливу роль набуває діалог між учителем і учнем. Як письмове, так і усне онлайн-спілкування. Потрібно, щоб учень отримував якісний зворотний зв’язок. Це додатково стимулює його.
Роль батьків:
• цікавитися справами, навчанням дитини;
• допомагати при виконанні домашніх завдань у формі ради, не придушувати самостійність і ініціативність;
• пояснювати дитині, що його невдачі в навчанні – це недолік прикладених зусиль (щось не довчив, що не допрацював);
• частіше хвалити дітей за їхні успіхи, тим самим давати стимул рухатися далі.
Допомога в організації дозвілля.
Зазвичай розпорядок дня у дітей досить звичайний – вранці вони ходять в школу, навчаються, відпочивають і їдять в певний час, потім відвідують гуртки за інтересами, грають з друзями тощо. Під час дистанційного навчання потрібно створити умови щоб дитина мала змогу і навчатись, і гратись, і відпочивати.
Бажано складати розпорядок дня спільно з вашою дитиною і домовитися про те, як ви почнете стежити за його дотриманням. Наприклад, коли батьки знаходяться поза домом, вони телефонують дитині з роботи в момент початку кожного нового пункту розпорядку. Обговорюється, як пройшла попередня дія, і нагадується про початок наступної. При необхідності ви зі своєю дитиною можете придумати систему мотивації і зробити свій розпорядок дня більш ігровим.
Дітей в родині двоє і більше.
Коли в родині більше однієї дитини, то навантаження на батьків збільшується. Звичайно, ідеальним є варіант, коли у кожного з дітей свій власний гаджет за допомогою якого здійснюється навчання. Навіть, якщо це так, головне пам’ятати, що ваша дитина не може стати повністю незалежною і автономною за власним бажанням. Їй потрібна ваша підтримка.
А що ж робити, коли на всю родину лише один пристрій для навчання, а батьки весь час на роботі? Ви можете допомогти їм скласти розклад завдань на кожен день, виписати все, що необхідно зробити протягом дня (виконати вправи, прочитати параграфи, відповісти на запитання). Ввечері залишиться перевірити виконану роботу, та надіслати вчителю. Багато шкіл зробили дошки із завданнями для дітей, які не можуть працювати онлайн. Тож дитина може самостійно прийти і дізнатись всю необхідну інформацію. Аби на вечір у батьків не накопичувалось багато домашніх справ, до їх виконання потрібно долучати школярів. Окрім того, старші діти можуть допомогти із уроками молодшим.
|
ЗупинимоСНІД – доки він не зупинив нас! |
|
|
|
<> СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. 1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, внаслідок чого активізується, так звана, умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе при:[1]:
Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина не обов’язково має бути носієм вірусу[3]. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується до 6 відсотків. ВІЛ не передається через поцілунок, спільному користуванні туалетом або ванною, посуду, при рукостисканні, через укуси комах. ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання. 2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний. 3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета. 4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках. 5. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо. 6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів. 7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити. 8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників. 9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав. 10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання. 11. Прибери зі столу все зайве – те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного. 12. Між уроками роби перерви. 13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати. 14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них. 15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо. 16. Шукай зв’язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв’язки, а головні зв’язки за змістом. 17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. 18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження. 19. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка. 20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосередити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам’ятовуванню. 21. Складай план усної відповіді. 22. Перевіряй себе. Пам’ятай Ми найкраще запам’ятовуємо: • те, чим постійно користуємося; • те, до чого нам треба буде повернутися (перервані дії); • те, що нам потрібно; • те, що ми можемо пов’язати з іншими нашими знаннями й уміннями; • те, що пов’язано з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними). Метод ключових слів Ключові слова – найважливіші в кожному абзаці. Ключове слово має сприяти відтворенню відповідного абзацу. Згадуючи ключові слова, ми одразу згадуємо весь абзац.
До кожного ключового слова постав запитання, що дасть змогу зрозуміти, як воно пов’язане з відповідним розділом тексту. Обміркуй і спробуй зрозуміти цей взаємозв’язок.
Після поєднання кожного ключового слова зі своїм розділом тексту і з наступним ключовим словом утвориться ланцюжок. Запиши цей ланцюжок і спробуй його вивчити . Перекажи текст спираючись на цей ланцюжок. Метод 5-П1-П – Переглянь текст швидко. 2-П – Придумай до нього запитання. 3-П – Познач олівцем найважливіші місця. 4-П – Перекажи текст. 5-П – Переглянь текст повторно. |
||
