Тема 15. Надання першої допомоги у разі нещасного випадку
Поняття першої домедичної допомоги. Основні принципи надання першої домедичної допомоги: правильність, доцільність дій, швидкість, рішучість, спокій. Черговість надання першої допомоги.
Медична аптечка, її склад, правила використання медикаментів.
Перша допомога при кровотечі. Засоби зупинки кровотечі.
Способи реанімації, підготовлення потерпілого до реанімації. Непрямий (закритий) масаж серця.
Види електротравм. Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму. Правила надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним струмом.
Перша допомога при ударах, вивихах і розтягненні зв’язок, переломах, ушкодженні хребта, утопленні.
Опіки, їх класифікація. Перша допомога при хімічних та термічних опіках, при опіку очей, тепловому та сонячному ударах, обмороженні та замерзанні, непритомності, отруєнні, травматичному шоці.
Правила транспортування потерпілих.
1. Поняття першої домедичної допомоги. Основні принципи надання першої домедичної допомоги: правильність, доцільність дій, швидкість, рішучість, спокій. Черговість надання першої допомоги.
Перша медична допомога - це комплекс заходів спрямованих на поновлення або збереження життя та здоров'я потерпілого, яке здійснюється особою яка знаходиться поряд з потерпілим (взаємодопомога), або самим потерпілим (самодопомога) до прибуття медичних працівників.
2. Медична аптечка, її склад, правила використання медикаментів.
Аптечка має бути не лише в медичному кабінеті школи, а й у класах, де є найбільший ризик поранитися – спортивному залі, класі хімії, біології та трудового навчання. Склад аптечки регламентований наказами МОН та МОЗ. Медикаменти, які зберігаються у навчальних кабінетах мають бути під наглядом вчителя. Перш ніж давати дитині ліки, школа має зв'язатися з батьками та запитати дозвіл.
До шкільної аптечки входять: антисептик – хлоргексидин, стерильні і еластичні бинти, рулонний і бактерицидний лейкопластир, пластир для опіків, стерильні і кровоспинні пов’язки, медичні маски, стерильні марлеві серветки, гумові рукавички, пінцет, ножиці, градусник, перелік, в якому записані всі номери телефонів екстрених служб, блокнот, олівець.
Для кабінетів фізики та хімії: Аміаку розчин Бинт марлевий нестерильний та стерильний Болезаспокійливі засоби (анальгін, цитрамон). Валідол. Розчин борної кислоти Зеленка. Вазелін. Вата стерильна. Джгут кровоспинний гумовий. Йод. Лейкопластир. Ножиці. Перекис водню. Пінцет. Пластир бактерицидний. Серветки марлеві стерильні.
Для спортзалу: перев’язувальний матеріал, гемостатичні губки, кровоспинний гумовий джгутом, охолоджуючий пакет, перекис водню, йод, гепаринова мазь.
3. Перша допомога при кровотечі. Засоби зупинки кровотечі.
Основними видами ускладнень під час поранення є кровотеча, інфікування, інтоксикація, пневмоторакс, гемоторакс, травматичний шок.
Кровотеча - витікання крові з пошкоджених кровоносних судин, може бути первинна (виникає відразу ж після ураження) і вторинна (з'являється через деякий час після травмування). Залежно від типу ушкоджених судин розрізняють артеріальну, венозну, капілярну та паренхіматозну (внутрішню) кровотечі.
Як визначити вид кровотечі: Капілярний: незначне і рівномірне виділення крові з ушкодженої поверхні. Венозний: рівномірне і швидке витікання крові темно-червоного відтінку без ознак був фонтануючий; можливе формування згустків. Артеріальний: пульсуюча, іноді переривчаста струмінь крові яскраво-червоного відтінку, що витікає з великою швидкістю. Внутрішнє: блідість шкіри, холодний піт, Кровотеча в область черевної порожнини може додатково проявлятися блюванням з кров'ю, тахікардією, зниженням тиску. Гематоми виникають у разі крововиливи у великі м'язи.
Перша допомога: Капілярний: промийте рану чистою водою; обробіть краї рани антисептиком; накладіть марлеву пов'язку. Венозний: накладіть асептичну пов'язку; якщо давить не допомагає, на м'яку підкладку накладіть джгут або скручений рушник, пояс (розташуйте їх нижче пошкодженої ділянки) з додатком записки з часом накладення; залишати джгут можна не більше ніж на 1 годину в холодну погоду і на 2 години в жарку. Артеріальний: при відсутності переломів підніміть кінцівку; накладіть джгут (або його аналог) вище місця травми; на час пошуку матеріалу для джгута притисніть артерію (вище ушкодження) в місці пульсації; при порушенні цілісності визначених артерій (плечовий, ліктьовий, або підколінної стегнової) кінцівку можна підняти і зафіксувати в зігнутому положенні. Внутрішнє: забезпечте нерухомість потерпілого: при крововиливі в грудну область влаштуйте потерпілого в положення напівсидячи і покладіть валик під коліна; при крововиливі в черевну порожнину переведіть в положення лежачи; послабити кровотечу допоможе холод, який потрібно докласти на передбачуване місце локалізації кровотечі. Обов'язково викличте швидку допомогу
4. Способи реанімації, підготовлення потерпілого до реанімації. Непрямий (закритий) масаж серця.
Непрямий масаж серця - здійснюється шляхом ритмічного здавлювання грудної клітки. Постраждалого кладуть на спину, зап'ястям лівої руки спирається на середню частину груднини, зап'ястям правої руки на тильну частину зап'ястя лівої руки і стискує груднину, використовуючи вагу власного тіла. Тиснення на грудину повинно бути сильним, швидким і короткочасним.
Штучна вентиляція легень – підтримка обміну дихальних газів (кисню та вуглекислого газу) у легенях за допомогою штучних методів. Метод із "рота до рота": для наповнення легень постраждалого використовується видихуване повітря рятувальника при цьому закривши носа постраждалому. 15-18 масажних рухів чергуються 2-3 вдуваннями повітря.
5. Види електротравм. Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму. Правила надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним струмом.
Електротравма - вид травм, що виникають в результаті впливу електричного струму. Це пов'язано з тим, що електрична енергія надає кілька ефектів одночасно (внутрішніх і зовнішніх) - опіки ділянок тіла і внутрішніх тканин, порушення фізико-хімічного складу крові, розрив тканин і переломи кісток, порушення внутрішніх біоелектричних процесів.
Перша допомога при нещасних випадках від дії електричного струму склдається з двух етапів: звільнення потерпілого від дії струму, надання йому першої допомоги.
При ураженні електричним струмом потрібно використовувати такі безпечні методи: вимикати напругу рубильником або вимикачем; забезпечити безпеку шляхом захисного вимикання аварійної ділянки або мережі вцілому.
Якщо вимикання не може бути виконано досить швидко, треба терміново звільнити потерпілого від дії струмоведучих частин, до яких він торкається. При цьому особа, яка надає допомогу, повинна пам'ятати, що не можна доторкатись до потерпілого, бо це небезпечно для життя рятівника. Особі, яка надає допомогу, треба також стежити за тим, щоб не доторкнутись до струмоведучої частини і не опинитися під напругою. Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або проводу до 1000 В користуються сухою палицею, дошкою або іншим сухим діелектричним предметом.
За необхідністю проводи перерізають пофазно інструментом з ізольованими рукоятками або перерубують сокирою з дерев'яним сухим топорищем.
Відтягувати потерпілого від струмоведучих частин можна і за одяг, якщо він сухий, уникаючи при цьому доторкання до оточуючих металевих предметів та відкритих частин тіла потерпілого.
Особа, яка надає допомогу, повинна ізолювати себе. Можна, наприклад, надіти диелектричні рукавиці або обмотати руки шарфом, накинути на потерпілого прогумовану тканину або стати на гумовий килимок, чи суху дошку або будь—який предмет, що не проводить електричний струм.
Під час звільнення потерпілого від струмоведучих частин, що перебувають під напругою вище 1000 В, треба надіти діелектричні рукавиці, взути гумові боти і діяти штангою або ізолюючими обценьками. При доторканні струмопровідної частини до землі слід діяти за правилами крокової напруги.
При звільненні потерпілого від дії електричного струму бажано при можливості діяти однією рукою
Після звільнення від струмоведучих частин потерпілого треба винести з небезпечної зони і надати долікарську допомогу. Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому перебуває потерпілий.
Якщо потерпілий почуває себе задовільно, то йому все рівно не можна дозволяти підніматись. Коли людина знаходиться в стані непритомності, але у нього зберігається помірне дихання і пульс, слід дати йому понюхати розчин аміаку, облити обличчя водою, забезпечити спокій до приходу лікаря.
Якщо потерпілий дихає погано або не дихає взагалі, йому необхідно терміново розпочати робити штучне дихання або непрямий масаж серця. Ніколи не слід відмовлятися від допомоги потерпілому і вважати його мертвим із—за відсутності дихання, серцебиття та інших ознак життя.
6. Перша допомога при ударах, вивихах і розтягненні зв’язок, переломах, ушкодженні хребта, утопленні.
Перша допомога при вивихах, розтягненнях. При рухах в суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм, виникають розтяги і розриви зв’язок.
Вивих– зсув, зміщення суглобних кінців кісток. Суглоб потрібно максимально знерухомити, прикласти до суглоба щось холодне – пакет з льодом, грілку з крижаною водою. Холод допоможе зупинити набряк. Можна прийняти ліки від болю на основі парацетамолу.
Перша допомога при травмах хребта. Послідовність дій при наданні допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта: 1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання;
3) викликати бригаду швидкої медичної допомоги;
4) якщо у постраждалого відсутнє дихання - відновити прохідність дихальних шляхів, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
5) якщо постраждалий у свідомості та його місцезнаходження безпечне: а) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація); б) залишити у початковому положенні; в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади швидкої допомоги; г) вкрити постраждалого ковдрою; ґ) забезпечити психологічну підтримку;
6) якщо місце події небезпечне: а) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація); б) перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або тверду рівну поверхню (щит, двері тощо); в) зафіксувати постраждалого на довгій транспортувальній дошці перед транспортуванням; г) вкрити постраждалого ковдрою; ґ) перемістити постраждалого в безпечне місце; д) провести повторний огляд; е) надати домедичну допомогу постраждалому залежно від наявних пошкоджень (пов’язки, фіксація переломів тощо); є) надати психологічну підтримку; ж) забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади швидкої медичної допомоги.
Надання першої долікарської допомоги при утопленні. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при утопленні:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) якщо постраждалий у воді: а) кинути рятувальний засіб (рятувальний круг, м’яч); б) підпливаючи до постраждалого, користуватись рятувальними засобами, (рятувальний круг, надувний матрац). Підпливати до постраждалого зі спини. При наближенні до постраждалого попросити його заспокоїтись та пояснити, що Ви надасте допомогу; в) якщо постраждалий без свідомості та перебуває у воді, перевернути його на спину, перевірити наявність дихання; транспортувати його до берега. При витягуванні постраждалого з води фіксувати шийний відділ хребта;
3) на березі у постраждалого без свідомості перевірити наявність дихання;
4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
5) звільнити носові ходи від води;
6) якщо відсутнє дихання - розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
7) якщо дихає, до прибуття бригади швидкої медичної допомоги фіксувати шийний відділ хребта, забезпечити прохідність дихальних шляхів;
8) якщо постраждалий у воді і не дихає, транспортувати до берега, натиснення на грудну клітку у воді не ефективне;
9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
До закритих ушкоджень належать травми, коли не виникає пошкодження шкірних покривів тіла і слизових оболонок. Це забиття, вивихи, розтягнення м'язів і зв'язок.
Забиттям називається пошкодження тканин, що не супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів. У разі забиття завжди порушується цілісність кровоносних і лімфатичних судин, інколи нервів. Ознакою забиття є біль, набряк, поява синця, гематоми. Для зменшення болю та попередження крововиливу до місця травми необхідно прикласти холодний компрес. Під дією холоду кровоносні судини звужуються, що зменшує крововилив. Рекомендована стискувальна пов'язка. Через 2—3 дні після забиття слід застосувати теплові засоби, що прискорить розсмоктування крові, яка встигла вилитися у тканину: місцеві зігрівальні ванни та компреси - шматок тканини, складений у кілька разів, змочують у спирті, горілці або камфорній олії, викручують і прикладають до шкіри. Поверх вологого шару кладуть поліетиленову плівку чи пергаментний папір більшого розміру. Все це прикривають товстим шаром вати і фіксують бинтом. Такий компрес тримають 6—8 год. Знявши його, шкіру протирають спиртом.
У результаті удару голови можливий струс мозку, ознакою якого є головний біль, запаморочення, нудота, блювання, послаблений пульс, шумне дихання, почервоніння обличчя, підвищена температура, різний розмір зіниць, втрата орієнтації, знепритомнення. Першою допомогою є створення потерпілому повного спокою і прикладання холоду до голови. В результаті сильного забиття голови може настати контузія, яка супроводжується послабленням чи втратою пам'яті, зору, слуху, порушенням мови. Потерпілим потрібне негайне, дуже обережне транспортування в медичний заклад.
Синдром здавлення або травматичний токсикоз - захворювання, що виникає в результаті тривалого обширного здавлювання одного або декількох великих сегментів кінцівок, мають виражений масив (гомілка, стегно, сіднична область). Внаслідок тривалого здавлення відбувається порушення кровообігу в тканинах, виникає омертвіння тканин з виділенням в організм отруйних продуктів їх життєдіяльності (аутотоксінов). Відразу ж після звільнення кінцівки від здавлення в кров може надійти значна кількість токсинів.
Послідовність надання першої допомоги: 1. Перед звільненням кінцівки від здавлення накладають джгут вище місця здавлення. 2. Після звільнення від здавлення, не знімаючи джгута, бинтують кінцівку від основи пальців до джгута і тільки після цього обережно знімають джгут. 3. Внутрішньом'язово вводять знеболюючий засіб. 4. Забезпечують зігрівання постраждалого (укутують в ковдру, дають тепле пиття). 5. При наявності поранень накладають асептичну пов'язку , при наявності кісткових ушкоджень проводять іммобілізацію (знерухомлення) кінцівки шинами. 6. Терміново евакуювали потерпілого до лікувальної установи (на ношах). 7. При затримці госпіталізації кінцівки надають піднесене положення, укладаючи її на подушку. Раніше накладений бинт розбинтовувати і обкладають кінцівку льодом. Дають рясне пиття (краще мінеральну воду), контролюючи кількість виділеної сечі.
7. Опіки, їх класифікація. Перша допомога при хімічних та термічних опіках, при опіку очей, тепловому та сонячному ударах, обмороженні та замерзанні, непритомності, отруєнні, травматичному шоці.
О́пік - травма тканин тіла, яка спричинює дія тепла, електричного струму, хімічних речовин або випромінювання. Опіки, що впливають на поверхню шкіри - поверхневі або опіки першого ступеня. Коли пошкодження проникає в нижчі шари - опік другого ступеня. Глибокий опік або опік третього ступеня — це травма, що поширюється на всі шари шкіри. З опіком четвертого ступеня пов'язане ушкодження більш глибоких тканин (м'язи або кістки).
Перша допомога при опіках: Усунуть джерело опіку: зняти горящий одяг або накинути на людину ковдру, облити водою, звільнити пошкоджені ділянки від одягу і гарячих частинок.; Охолодження уражених ділянок: ушкоджену ділянку потрібно підставити під струмінь холодної води на 15-20 хв. Не використовувати лід. Якщо мова іде про опіки 3 або 4 ступеня, то використовувати змочену у воді тканину, яку потрібно прикласти на ушкоджену ділянку.
Закриття опікової поверхні: Для закриття можна використати бинтово-марлеву пов’язку (як суху, так і оброблену антисептичним розчином). Знеболення: знеболюючі препарати дати потерпілому (таблетки, ін’єкції). Кеталгин, диклофенак, німесулід, дексалгін, парацетамол. Транспортування хворого в стаціонарне відділення хірургічного або травматичного профілю.
Чого не слід робити: змазувати ушкодженої ділянки маслом, кремом, маззю, яєчним білком і іншими подібними засобами, так як опік пошириться вглиб тканин. Не можна відривати прилиплий одяг і проколювати утворені пухирі. На тільки-що обпечене місце не можна наносити про опікову піну.ї
Надання першої долікарської допомоги при отруєнні. Токсичні речовини можуть потрапити в організм через: шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини); дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників); шкіру та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди); ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.
Ознаки, які вказують на отруєння: відчуття "піску" або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота; порушення дихання (задуха, гучне дихання, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги при підозрі на отруєння:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про отруєння: неприємний різкий запах, дим, ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци та уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;
4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
5) викликати бригаду швидкої допомоги;
6) якщо відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього нормальне дихання, перевести в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади швидкої допомоги;
8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята через рот, промити шлунок блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної води, потім необхідно викликати блювоту;
9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (активованого вугілля) та проносне. Але, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;
10) при потраплянні отруйної речовини в очі або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;
11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади швидкої допомоги.
Перші ознаки обмороження спостерігаються на незахищених частинах тіла - на руках, обличчі, носі, вухах. Спочатку з'являється відчуття холоду, потім побліднення уражених ділянок шкіри, поколювання, незначний біль.
Заходами попередження обмороження є змащення відкритих частин тіла жиром, який затримує тепло в шкірі; закривання по можливості відкритих частин - вух, обличчя, рук; надягання теплого просторого одягу.
Першою допомогою при обмороженні є розтирання уражених частин м'якою рукавичкою, рукою (не можна снігом чи льодом) поки не настане почервоніння та потепління їх. Після цього необхідно помістити кінцівку в теплу воду (36-37 С), накласти стерильну пов'язку та направити потерпілого до лікаря.
Під час великих морозів можливе замерзання. Першими ознаками замерзання є втома, послаблення серцевої діяльності і дихання, сонливість, втрата свідомості і може настати смерть.
При поданні першої допомоги необхідно негайно внести обмороженого в тепле приміщення, обкласти грілками чи посадити в теплу ванну (36-37 С), де проводити штучне дихання, розтирати все тіло, давати гарячий чай, збуджуючі напої - каву, вино.
Ознаки теплового удару. Симптоми при тепловому ударі є моментальна слабість, головний біль, нудота, слабкий пульс, часте дихання, серцебиття, сонливість, почервоніння шкіри обличчя.
Перша допомога при тепловому ударі. Треба перенести потерпілого на свіже повітря, в напівсидячому положенні, розщепнути одяг який заважає диханню, напоїти водою, охолодити тіло, змочити голову і груди.
8. Правила транспортування потерпілих.
Для транспортування потерпілого найкраще користуватись спеціалізованим транспортом; за його відсутності, транспортування повинне здійснюватися за допомогою будь-яких доступних в конкретній ситуації засобів пересування. В найбільш несприятливих умовах потерпілого доводиться переносити на руках, на спеціалізованих або імпровізованих ношах, на брезенті тощо. Транспортування може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Особа, яка надає допомогу, зобов’язана забезпечити правильне перенесення потерпілого, перекладання його з одного транспортного засобу на інший, надати медичну допомогу в дорозі, проводити заходи з попередження ускладнень, котрі можуть виникнути в наслідок транспортної іммобілізації, через вібрації та з інших причин.
Способи перенесення хворих: на руках, на плечах, на спині, однією чи двома особами з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних ношах.
При різних видах переломів транспортування потерпілого має свої особливості.
Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо. Якщо під руками немає нічого твердого, то у крайньому випадку можна транспортувати потерпілого у звичайних м’яких ношах обличчям донизу.
При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.
При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, покласти потерпілого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому пози „жаби”.
У разі травми голови необхідно покласти потерпілого, зробити йому на голову охолоджувальний компрес. Щоб запобігти задушенню потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас, його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернута вбік. Рот потерпілого, у разі необхідності. швидко і обережно звільняють від блювотних мас, висовують вперед нижню щелепу, витягують язик. При першій можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу при потребі оживлення. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на подушці головою.
При переломі нижньої щелепи накладають пов’язку, що забезпечує її нерухомість. Для цього беруть дві хустки, з яких одну проводять під підборіддя та зв’язують на тім’ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зв’язують на потилиці. При транспортуванні під щелепу підкладають ватно-марлевий круг.