Загальні закономірності залежності масштабів руйнування і тяжкості наслідків аварій.
Фактори, що характеризують небезпеку вибуху.
Вибір засобів контролю управління і протиаварійного захисту. Ліквідація аварій.
Небезпека петард.
1. Загальні закономірності залежності масштабів руйнування і тяжкості наслідків аварій.
У сучасних умовах промислова діяльність є одним з основних джерел техногенних, часто, крупних виробничих аварій, тому до останніх відносяться виникаючі в процесі виробничої діяльності надзвичайні ситуації і події, що спричиняють за собою людські травми і жертви, а також завдають збитку підприємствам і навколишньому середовищу, супроводжуються значними пожежами, вибухами і викидами небезпечних хімічних речовин.
Характерною особливістю таких аварій є їх неконтрольованість і, як правило, непередбаченість, а виникаючі пожежі, вибухи і викиди можуть виявлятися як самостійно, так і в комбінаціях один з одним і викликати негативні чинники.
Вибух - це швидке перетворення речовин (вибухове горіння), що супроводжується виділенням енергії і утворенням стислих газів, здатних проводити роботу .
При вибуху одним з найбільш небезпечних чинників є ударна хвиля.
Крім ударної хвилі, до параметрів, що характеризують небезпеку вибуху , відносять максимальний тиск вибуху, середню і максимальну швидкість наростання тиску при вибуху, інші властивості вибухонебезпечного середовища.
При цьому, вибухонебезпечним середовищем є суміші речовин з повітрям та іншими окислювачами, які здатні до вибухового перетворення, а також індивідуальні речовини, схильні до вибухового розкладання
Вибухонебезпечність середовища при вибуху характеризують: температура спалаху, область займання (температурні і концентраційні - межі вибуховості), температура самозаймання і нормальна швидкість розповсюдження полум'я, мінімальний вміст кисню (окислювача), схильність до вибуху і детонації, мінімальна енергія запалення і чутливість до механічної дії (удару і тертю).
В цьому випадку параметрами вибухонебезпечних речовин є для:
- газів і парів - концентраційні межі займання вибуховості), температура самозаймання і період індукції;
- рідких і легкоплавких речовин - концентраційні або температурні межі займання, температура спалаху і стандартна температура самозаймання;
- порошкоподібних речовин - нижня концентраційна межа спалахування аерозолю, температура займання і самозаймання) аерогелю.
Джерелами ініціації вибуху є ті тіла, що горять або накалені тіла, електричні розряди, теплові прояви хімічних і механічних дій, іскри від удару і тертя, ударні хвилі, сонячна радіація, електромагнітні і інші випромінювання.
Вибухи можуть відбуватися у вигляді спалаху і детонації і розрізняються між собою по вибуховій речовині на газові і пилові, а по місцю виникнення - на ті, що відбуваються в замкнутому і незамкнутому просторах.
2. Фактори, що характеризують небезпеку вибуху.
Вибух — надзвичайно швидке перетворення речовини, яке супроводжується миттєвим виділенням великої енергії в невеликому об'ємі. Суттєвою ознакою вибуху є різке збільшення тиску, яке викликає у навколишньому середовищі ударну хвилю. Вибухи класифікують за походженням виділеної енергії на: хімічні; фізичні (електромагнітні, кінетичні); ядерні.
Основними уражаючими факторами вибухів є:
- повітряна ударна хвиля, що виникає при вибухах детонуючих та ініціюючих речовин, при вибухових перетвореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухів резервуарів з перегрітою рідиною та резервуарів під тиском;
- осколкові поля, які утворюються уламками різного роду об'єктів, що летять.
Небезпека вибуху характеризується такими основними факторами:
- максимальним тиском і температурою вибуху;
- швидкістю наростання тиску при вибуху;
- тиском у фронті ударної хвилі;
- дробними і фугасними властивостями вибухо-небезпечного середовища.
До небезпечних і шкідливих чинників, які можуть впливати на працюючих внаслідок вибуху, належать:
- ударна хвиля, у фронті якої тиск перевищує допустиме значення; полум'я;
- конструкції, що обвалюються, щогл блискавко-приймальників, прокладених на висоті трубопроводів, будівель та їх частин.
3. Вибір засобів контролю управління і протиаварійного захисту. Ліквідація аварій.
Найбільшу небезпеку викликають значні виробничі аварії, запобігання виникненню яких досягається ухваленням комплексних організаційних, технічних і інших заходів, підхід до реалізації яких передбачає ідентифікацію небезпечних промислових установок і збір про них інформації, складання переліку дій на виробничому і державному рівнях, планування ліквідації наслідків аварій.
При розробці системи безпеки промислового об'єкту результатним є виявлення небезпек виробничих аварій, визначення критичних кількостей небезпечних речовин, що обертаються в технологічному процесі, і по ним - допустимість установки небезпечного промислового устаткування.
Як правило, до такого устаткування найчастіше відноситься таке, що пов'язане з виробництвом, переробкою і зберіганням хімічних й вибухових речовин, нафтопродуктів, мінеральних добрив й хлору та використовується на нафтопереробних, машинобудівних і хімічних заводах, газгольдерних і газорозподільних станціях, тепло і енергоцентралях, нафтобазах, меблевих фабриках і магістральних нафто, газо й продуктопроводах.
Забезпечення високої безпеки виробництва є прямим обов'язком його адміністрації, яка повинна чітко представляти природу небезпек і їх наслідків, та відповідати за розробку й впровадження на виробництві системи попередження аварій.
Типовими причинами виробничих аварій є вихід з ладу деталей, відхилення від нормальних виробничих режимів, організаційні і людські помилки.
Ліквідація аварії (аварійної ситуації) - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-відновлювальні та інші невідкладні роботи (у тому числі ліквідацію наслідків аварії), що здійснюються в разі виникнення аварії силами спеціалізованих підрозділів підприємств та центрального органу виконавчої влади з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та цивільного захисту і спрямовані на усунення дії небезпечних факторів, негативного впливу на довкілля, локалізацію аварії (аварійної ситуації), а також відновлення функціонування об'єктів магістральних трубопроводів.
Ліквідація наслідків аварії - режим функціонування, під час якого об'єкт після аварії переводиться в режим нормальної експлуатації або перетворюється в екологічно безпечну природно-технологічну систему.
На кожному підприємстві повинен бути розроблений і затверджений в установленому порядку план дій під час ліквідації аварії. У плані ліквідації аварії розглядаються можливі аварійні ситуації, дії посадових осіб і працівників підприємства, також обов'язки працівників інших підприємств, установ організацій, що залучаються до ліквідації аварій.
Одним із важливих заходів, відображених в плані, є організація і проведення евакуаційних заходів. Також є підготовка сил і засобів для проведення аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт.
З планом треба ознайомити всіх працюючих, а для тих, хто бере безпосередню участь у ліквідації аварії, треба передбачити періодичне практичне навчання.
План ліквідації аварій повинен містити:
1. Дії персоналу, керівництва, підтримання зв'язку.
2. Передаварійне планування.
3. Розпізнавання та попередження потенційних аварій.
4. Перша, (долікарська) допомога.
5. Засоби оповіщення на робочих місцях.
6. Безпечна відстань від аварії до місця укриття.
7 Функціонування системи тривоги, що оповіщає працівників про аварію.
8. Безпеку і контроль на робочому місці.
9.Індивідуальні засоби захисту.
10. Маршрути і способи евакуації.
11.Звітність про аварію.
Визначення необхідної кількості, складу і забезпечення сил повинно здійснюватися на основі прогнозування і моделювання надзвичайних ситуацій, бути характерним для даного району.
Формування цивільного захисту є позаштатними формуваннями, які утворюються в мирний час в місті за територіально-виробничим принципом на базі організацій, підприємств та установ (незалежно від їх організаційно-правової форми), володіють спеціальною технікою, майном і підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.
Формування створюються для проведення аварійно-рятувальних, аварійно-відновлювальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, першочергового життєзабезпечення населення, яке постраждало під час надзвичайних ситуацій особливо великого масштабу, при введенні на території області надзвичайного стану та на особливий період. Формування входять до складу сил цивільного захисту.
4. Небезпека петард.
Петарда являє собою паперову гільзу, наповнену піротехнічною сумішшю. За способом запалювання петарди бувають ґнотовими і тертковими. Спочатку підпалюється головка (на основі фосфору) або ґніт, потім вогонь передається чорному пороху зі сповільнювачем, і по закінченні приблизно п'яти секунд полум'я доходить до розривного заряду (як правило, це суміш порошкового магнію і перхлорату калію), який під час горіння створює високий тиск, у результаті розриває оболонку, внаслідок чого стається гучний ляск. При недотриманні техніки безпеки великі петарди можуть становити загрозу для здоров'я й життя людини.
Радіус дії вибуху найбільш потужних петард, долучених до вільного продажу, становить кілька сантиметрів, що призводить до важких пошкоджень кінцівок (аж до відриву) при вибуху петарди в руках. Фугасну дію найбільш потужних петард спостерігають в радіусі близько метра від точки підриву - у цій зоні можлива контузія.
Петарди повинні застосовуватися особами, які досягли 16-18 років (залежно від потужності петард), а деякі петарди продаються зі спеціальними документами. Їх не можна утримувати палаючими в руках. При застосуванні віддалятися на безпечну відстань. Заборонено кидати петарди в людей, автомобілі.