Пожежна безпека.

Основні документи, що регламентують роботу із забезпечення пожежної безпеки об’єктів.

Пожежна служба, її завдання обов’язки та права.

Обов'язки керівника об’єкта та інших посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

Основні причини пожеж на об’єкті. Утримання території об’єкта, джерела протипожежного водопостачання, протипожежний режим. Основні вимоги пожежної безпеки в будівлях і навчальних приміщеннях, при експлуатації електрообладнання, опалювальних приладів, систем вентиляції, при проведенні електрогазозварювальних, паяльних та інших робіт з вогнем при фарбуванні.

Основні вимоги до утримання шляхів евакуації, автоматичних систем пожежогасіння і автоматичної пожежної сигналізації.

Призначення та місцезнаходження на об’єкті засобів пожежогасіння, протипожежного обладнання та інвентарю. Правила використання. Порядок повідомлення про пожежу в пожежну охорону, газорятувальні та інші аварійні служби. Розслідування та облік пожеж, розробка заходів щодо запобігання пожеж та загибелі людей на них. Порядок повідомлення Міносвіти про пожежу в установі, закладі освіти.

1. Основні документи, що регламентують роботу із забезпечення пожежної безпеки об’єктів.

ЗУ “Про пожежну безпеку”, Наказ МОН від 15.08.2016 № 974 «Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України», Наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417 «Правила пожежної безпеки в Україні». АПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою; ДБН В.1.1-7-2002 “Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва, ДБН В.2.5-13–98 Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд, НАПБ Б.02.005-94 Типове положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України; НАПБ Б.06.004-97 Перелік однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять; ДСТУ 2272-93 Пожежна безпека. Терміни та визначення; ДСТУ 2273-93 Пожежна техніка. Терміни та визначення; ДСТУ 3855-99 Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення.

2. Пожежна служба, її завдання обов’язки та права. Обов'язки керівника об’єкта та інших посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

Керівник підприємства визначає обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Це передбачаються у посадових інструкціях, обов’язках, положеннях про підрозділ.

На кожному об’єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим: утримання шляхів евакуації; визначення місць для куріння; порядок застосування відкритого вогню; використання побутових нагрівальних приладів; правила проїзду та стоянки транспортних засобів; порядок відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі; порядок огляду приміщень після закінчення роботи; проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, проведення з працівниками протипожежних інструктажів; порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту; порядок проведення оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного обладнання; порядок дій у разі виникнення пожежі: оповіщення людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зупинки устаткування, вентиляційних установок, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей. Працівники мають бути ознайомлені з цими вимогами.

Для кожного приміщення об’єкта мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки. На об’єктах з з масовим перебуванням людей, у будинках, котрі мають два поверхи і більше, мають бути розроблені і вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. З метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння створюється добровільна пожежна охорона. У загальноосвітніх навчальних закладах можуть створюватися дружини юних рятувальників.

Усі працівники при прийнятті на роботу на робочому місці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки.

Для працівників охорони (сторожів) повинно бути розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, порядок дій в разі виявлення пожежі, хто з посадових осіб об’єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі.

Керівник зобов’язаний:

- визначити обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних осіб за пожежну безпеку окремих будівель, приміщень, інженерного обладнання, за експлуатацію засобів протипожежного захисту, що мають бути передбачені у функціональних обов’язках, посадових інструкціях. Встановити протипожежний режим у закладі та контролювати його дотримання;

- забезпечити розробку і затвердити орієнтовний план евакуації учнів у разі виникнення пожежі та порядок оповіщення учасників навчального процесу, що встановлюють обов’язки і дії працівників на випадок пожежі. План та порядок евакуації повинні переглядатися один раз на три роки;

- розробити та затвердити інструкцію, що визначає дії працівників закладу щодо забезпечення швидкої евакуації учасників навчального процесу, за якою не рідше одного разу на півроку проводяться практичні тренування всіх працівників;

- забезпечити своєчасне виконання заходів пожежної безпеки, запропонованих органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки.

3. Основні причини пожеж на об’єкті. Утримання території об’єкта, джерела протипожежного водопостачання, протипожежний режим. Основні вимоги пожежної безпеки в будівлях і навчальних приміщеннях, при експлуатації електрообладнання, опалювальних приладів, систем вентиляції, при проведенні електрогазозварювальних, паяльних та інших робіт з вогнем при фарбуванні.

Пожежі можна поділити на природні та антропогенні. До природних відносяться пожежі, що виникають внаслідок природних явищ, таких як самозаймання торфу, вугілля, розряди блискавок тощо. Антропогенні безпосередньо пов'язанні з життєдіяльністю людини і складають 99% від виникаючих пожеж.

До основних причин пожеж відносяться:

необережне поводження з вогнем - 61-62%;
порушення правил експлуатації та використання електрообладнання та електроприладів - 20-25%;
порушення правил експлуатації та використання приладів опалення - 8-10%;
дитячі пустощі з вогнем - 4-5%;
підпали - 2-4%;
несправність виробничого устаткування - 1%.

Небезпечні фактори пожежі, що впливають на людей і матеріальні цінності

полум'я й іскри - температура пожежі становить 1100-1300°С. Тривалість часу, протягом якого людина може переносити критичні температури становить 10-15 с.
підвищена температура навколишнього середовища;
токсичні продукти горіння і термічного розпаду - оксид вуглецю - спричиняє найбільшу кількість жертв через те, що червоні кров'яні тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем через створення карбоксігемоглобіну.
аерозолі (дим і інші об'ємні речовини) - втрата видимості через задимлення, створює загрозу для евакуації людей, особливо якщо матеріали мають високу димоутворюючу здатність (є ще мале і помірне димоутворення)
знижена концентрація кисню - небезпечним під час пожежі є концентрація кисню до 14-16%. При 10-12% смерть настає протягом кількох хвилин, нагріте повітря - вдихання розігрітого до 60°С повітря призводить до некрозу верхніх дихальних шляхів та опіків легеневої тканини. Вдихання нагрітого під час пожежі повітря понад 100°С призводить до втрати свідомості, а відтак загибелі вже через декілька хвилин.

На об'єктах де існує потенційна загроза виникнення пожежі, для встановлення належного протипожежного режиму, мають бути розроблені відповідні інструкції про заходи пожежної безпеки, які затверджуються керівником підприємства. Вони вивішуються на робочих місцях, персонал підприємства має дотримуватися вимог інструкції у повному обсязі з метою поліпшення протипожежного стану об'єкта.

Інструкції мають розроблятися як загальнообов'язкові, для підприємств для окремих структурних підрозділів, а також окремих технологічних операцій, машин і обладнання.

У навчально-виробничих майстернях, центрах підготовки навчальних закладів діють правила пожежної безпеки відповідної галузі (авіаційні, морські, гірничодобувні). Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд, прилеглих територій, приміщень, обладнання, устаткування закладів та установ системи освіти незалежно від форм власності, що належать до сфери управління МОН, і є обов’язковими для виконання вихованцями, учнями, студентами, стажистами, керівниками, педагогічними, технічними працівниками, обслуговувальним персоналом цих закладів та установ.

Забезпечення пожежної безпеки в організаціях, на підприємствах системи освіти здійснюється згідно з Правилами. Пожежна безпека в закладах та установах забезпечується шляхом проведення організаційних і практичних заходів, використання технічних засобів, спрямованих на забезпечення безпеки учасників навчально-виховного процесу, зниження можливих майнових втрат, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки в закладах покладається на їх власників, керівників (директори, начальники, завідувачі), керівників структурних підрозділів (факультети, лабораторії, навчальні кабінети, склади, бібліотеки, архіви, майстерні тощо) відповідно до законодавства. У разі передачі в оренду приміщень закладів у договорі визначаються права та обов’язки орендаря і орендодавця щодо забезпечення протипожежного режиму та особи, які є відповідальними за порушення вимог пожежної безпеки в приміщеннях.

Застосування аварійно-рятувальної, протипожежної та спеціальної техніки і обладнання для запобігання пожежам та їх гасіння, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій можливе лише за наявності сертифіката відповідності.

Протипожежне водопостачання

Зовнішнє протипожежне водопостачання

Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів).

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

Відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону населених пунктів, є відповідні служби (організації, установи), які відають цими мережами водогону, а на території підприємств — їх власники або орендарі (згідно з договором оренди).

Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.

У разі відключення ділянок водогінної мережі та гідрантів або зменшення тиску мережі нижче запотрібний необхідно сповіщати про це підрозділи пожежної охорони.

Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно один раз на рік проводити випробування на тиск та витрату

води з оформленням акта. Випробування водогону повинне проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.

Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути встановлені (відповідальні за встановлення — виходячи з пункту 6.3.1.10 цих Правил) покажчики (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

для пожежного гідранта — літерним індексом "ПГ", цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);
для пожежної водойми — літерним індексом "ПВ", цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

Внутрішній протипожежний водогін

Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість

струмин від пожежних кранів визначаються виходячи з вимог чинних будівельних норм.

Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях — біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників.

На дверцятах пожежних шаф із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для викли

ку пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

Ремонт та огляд електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного обладнання. Планово-запобіжний ремонт – організаційно-технічні заходи, передбачають періодичне проведення за графіками робіт з профілактичного огляду та обслуговування машин і обладнання, їх поточного, середнього та капітального ремонтів.

Установки мають бути справними і мати сертифікат відповідності. Для їх утримання в працездатному стані необхідно забезпечувати технічне обслуговування для безвідмовної роботи на період служби; матеріально-технічне забезпечення; опрацювання експлуатаційної документації. Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.

Електроустаткування повинні експлуатуватися відповідно до Правил улаштування електроустановок. Електрообладнання, вимірювальні прилади, рубильники та інші пускові апарати повинні монтуватися на негорючих основах. Розподільні електрощити, електродвигуни повинні періодично оглядатися і очищатися від пилу. Зіпсовані електроапарати терміново відремонтовані або замінені. Настільні лампи, вентилятори та інші електроприлади повинні вмикатися в мережу тільки через справні штепсельні розетки і електрошнури. Експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Заміри опору ізоляції в силових і освітлювальних мережах необхідно проводити не рідше 1 разу на 2 роки. Під час вечірньої перевірки службових приміщень, необхідно відключити електрообладнання, перебування яких у нічний час під напругою необов’язкове. Вентиляція повинна очищатися не рідше ніж 2 рази на рік.

Електрозварювальні роботи

Установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільчої цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі.

Забороняється використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники.

Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільчих щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно

ізольовані та в необхідних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.

Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщатися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів — не менше 1 м.

Зворотним провідником, який з'єднує зварюваний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь- якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювана конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за умовами нагрівання протікання струму.

Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

4. Основні вимоги до утримання шляхів евакуації, автоматичних систем пожежогасіння і автоматичної пожежної сигналізації.

План евакуації під час аварії - документ, у якому вказані евакуаційні шляхи й виходи, встановлені правила поведінки людей, а також порядок і послідовність дій персоналу, який обслуговує об'єкт на випадок аварії. У випадку аварії евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, які знаходяться в приміщенні, через евакуаційні виходи. Виходи є евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень:

а) першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

б) будь-якого поверху, крім першого, до коридору, який веде до сходової клітки;

в) до сусіднього приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене евакуаційними виходами.

Виходи назовні дозволяється передбачати через тамбур. Евакуаційних виходів із будівлі з кожного поверху повинно бути не менше двох. Ширина шляхів евакуації повинна бути не менше 1 м, дверей — 0,8 м. Двері на шляху евакуації повинні відчинятись у напрямку виходу із будинку.

План евакуації складається з двох частин: текстової (інструкції) та графічної. Для складання плану евакуації призначають спеціальну особу чи створюють комісію (для великих об'єктів). План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.

Керівник установи зобов'язаний зі зміною обставин своєчасно вносити корективи в план евакуації. При коректуванні плану керівник повинен ознайомити новоприбулих співробітників з їх обов'язками згідно з планом евакуації під розписку.

Евакуаційні виходи

Евакуаційними виходами називають проходи, двері, ворота, перехідні балкони, внутрішні переходи Не вважаються евакуаційними виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках

Виходи відносяться до евакуаційних, якщо вони ведуть із приміщень:

першого поверху - назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль (фойє), сходову клітку;
будь-якого надземного поверху, крім першого: через коридор, хол, фойє до сходової клітки або сходів типу С3;
безпосередньо до сходової клітки або сходів типу С3;
у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечено виходами, вказаними в підпунктах а) та б);
цокольного, підвального, підземного поверхів - назовні безпосередньо, через сходову клітку або через коридор, який веде до сходової клітки, що має вихід назовні безпосередньо або ізольований від вищерозташованих поверхів.

Допускається:

евакуаційні виходи з цокольних, підвальних та підземних поверхів передбачати через загальні сходові клітки з окремим виходом назовні, який відокремлюється від іншої частини сходової клітки суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу на висоту одного поверху;
евакуаційні виходи із фойє, гардеробних, приміщень для паління та санітарних вузлів, що розташовані у цокольних, підвальних та підземних поверхах будинків громадського призначення, передбачати у вестибюль (фойє), коридор першого поверху по окремих сходах типу С2.

Евакуаційні виходи не влаштовуються через розсувні та піднімально- опускні двері й ворота, двері, що обертаються, та турнікети, що обертаються або розсуваються.

Хвіртки в двостулкових, розтульних, розсувних та піднімально-опускних воротах можуть вважатися евакуаційними виходами за умови, що висота цих виходів повинна бути не меншою за 2,0м, а ширина - 0,8м. Висота порога у таких хвіртках повинна бути не більше 0,1м.

З будинку, з кожного поверху та із приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів.

Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:

приміщення з одночасним перебуванням не більше 50 людей, якщо відстань від найбільш віддаленої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м;
приміщення площею не більше 300м2, що розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно знаходяться у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 15 допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами не менше ніж 0,6м х 0,8м з вертикальними металевими сходами шириною не менше 0,45м або через вікно з розмірами не менше ніж 0,75м х 1,5м та з пристосуванням для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку;
цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300м²та призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При кількості людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до підпункту 2 цього пункту.

Кількість евакуаційних виходів з будинку повинна бути не меншою за кількість евакуаційних виходів з будь-якого його поверху.

Висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення встановлюється відповідними нормативними документами. При цьому висота цих виходів повинна бути не меншою за 2,0м, а ширина - 0,8м.

Ширина зовнішніх дверей сходових кліток та дверей, що ведуть із сходових кліток до вестибулю, повинна бути не меншою за розрахункову ширину сходових маршів, але не меншою за ширину маршів.

Висоту дверей та проходів, що ведуть до приміщень без постійного перебування в них людей, а також висоту дверей, що ведуть до цокольних,

підвальних, підземних поверхів, допускається зменшувати до 1,9м, а дверей, що є виходами на горище або суміщене покриття - до 1,5м.

Двері евакуаційних виходів та двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу людей з будинку.

Не нормується напрямок відкривання дверей для:

квартир у житлових будинках;
приміщень з одночасним перебуванням не більше 15 осіб, крім приміщень категорій А та Б, а також парильних саун;
комор та технічних приміщень площею не більше за 200м2 і без постійних робочих місць;
технічних поверхів, в яких розміщується тільки інженерне обладнання будинку та без постійних робочих місць;
балконів, лоджій (за винятком дверей, що ведуть до зовнішньої повітряної зони сходових кліток типу Н1);
виходів на площадки сходів С3;
санітарних вузлів.

Із технічних поверхів, які призначені тільки для розміщення інженерного обладнання та прокладання комунікацій будинку, допускається влаштовувати виходи через двері з розмірами не менше ніж 0,75м х 1,5м або люки з розмірами не менш ніж 0,6м х 0,8м, які обладнані вертикальними металевими сходами.

При площі технічного поверху до 300м² допускається влаштовувати один вихід, а на кожні наступні повні та неповні 2000м² площі слід передбачати ще не менше одного виходу. Виходи з технічного поверху, який має позначку підлоги, нижчу за позначку поверхні землі, повинні влаштовуватися безпосередньо назовні.

Основні вимоги до утримання шляхів евакуації. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися назовні у напрямку виходу з будівлі. Запори на дверях евакуаційних виходів повинні забезпечувати можливість їх вільного відкривання зсередини без ключа. Забороняється фіксувати двері евакуаційних виходів у відкритому, і в закритому положенні, знімати їх.

На шляхах евакуації забороняється: улаштовувати пороги, розсувні і підйомно-опускні двері, турнікети, а також інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей; захаращувати евакуаційні шляхи і виходи різними матеріалами, устаткуванням, відходами; улаштовувати в тамбурах виходів сушарки і вішалки для одягу, гардероби, а також зберігати інвентар і матеріали; закривати жалюзі або склити переходи повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках; замінювати армоване скло звичайним в склінні дверей; змінювати напрямок відкривання дверей. Килими та інші покриття підлог на об'єктах з масовим перебуванням людей кріплять до підлоги.

Системи пожежної сигналізації повинні :

виявляти ознаки пожежі на ранній стадії;
передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність;
формувати сигнали управління для систем протипоженого захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі;
сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

Утримання в працездатному стані установок пожежної сигналізації забезпечується заходами: проведенням технічного обслуговування, матеріально-технічним забезпеченням опрацювуванням експлуатаційної документації. Апаратура й обладнання що повинні мати сертифікат якості і бути без дефектів. Всі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності. Організації, які здійснюють технічне обслуговування повинні мати ліцензію. Роботи з технічного обслуговування та планового ремонту повинні виконуватися відповідно до плану-графіка. Постійні випробовування-перевірки. Має бути документація: проектна документація на установку; акт приймання і здачі установки в експлуатацію; паспорти на устаткування та прилади; інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.

Для якісної експлуатації УПА на об'єкті наказом адміністрації повинні бути призначені: особа, відповідальна за експлуатацію УПА; оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПА (оперативний персонал - для щоденного контролю; черговий персонал - для цілодобового). Функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщатися.

Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити: виконання вимог правил утримання установок; утримання УПА у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО; навчання оперативного (чергового) персоналу; розробку експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням; інформування адміністрації об'єкта про всі випадки відмов та спрацювань установок;

Оперативний (черговий) персонал повинен знати: назву та місцезнаходження захищуваних приміщень; порядок виклику пожежної охорони у разі одержання сигналу тривоги та взаємодії з пожежними підрозділами під час ліквідації пожежі та її наслідків; порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;

5. Призначення та місцезнаходження на об’єкті засобів пожежогасіння, протипожежного обладнання та інвентарю. Правила використання. Порядок повідомлення про пожежу в пожежну охорону, газорятувальні та інші аварійні служби.

Первинні засоби пожежогасіння слугують для гасіння пожеж в початковій стадії до прибуття пожежних підрозділів. До них відносяться ручні і пересувні вогнегасники, гідропульти, відра, бочки з водою, внутрішньопожежні крани, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, войлочні мати, кошми, ломи, пили, багри, вила.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних щитах. Щити встановлюють з розрахунком, щоб до найдальшої будівлі було не більше 100 м, а від сховищ з вогненебезпечними матеріалами - не більше 50 м, або з розрахунку - один щит на 5000 м2. Засоби пожежогасіння фарбують у сигнальний червоний колір, а надписи на них та на щитах роблять контрастними білим кольором Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння зазначаються у планах евакуації.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1.5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення; встановлення в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити.

В Типових нормах належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України N 151 від 02.04.2004, наведені такі позначення типів вогнегасників:

ВВ - вогнегасник водяний;
ВВП - вогнегасник водопінний;
ВВПА - вогнегасник водопінний аерозольний;
ВВК - вогнегасник вуглекислотний;
ВП - вогнегасник порошковий.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування.

На перезарядження (технічне обслуговування) з об'єкта дозволяється відправити не більше 50% вогнегасників від їх загальної кількості.

Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні

зніматися на холодний період. У такому разі на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

Відповідальними особами за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правил користування вогнегасниками є власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

Ефективність застосування вогнегасника, у першу чергу, пов'язана з правильним вибором його типу залежно від класу пожежі, яку необхідно погасити. На маркуванні кожного типу вогнегасника вказано символи класів пожеж, для гасіння яких він призначений. Знання класів пожеж необхідне, щоб запобігти застосуванню вогнегасника для гасіння пожеж тих класів, для яких він не призначений.

Вогнегасники за способом транспортування поділяються на:

переносні (масою до 20 кг);
пересувні (масою не менше 20, але не більше 270 кг).

Правила користування водопінним вогнегасником. Споряджений водопінною вогнегасною речовиною. Зірвати пломбу і витягнути чеку. Направте прилад таким чином, щоб речовина покривала всю площу загоряння. Далі поверніть спеціальний маховик або натисніть на важіль.

Правила користування вуглекислотним вогнегасником. Можна застосовувати майже до всіх видів пожеж. Принцип їхньої дії — витіснення кисню вуглекислим газом.

1 взяти вогнегасник і підійти до джерела загорання; 2 висмикнути чеку, що розташовується у верхній частині вогнегасника; 3 спрямувати чорний циліндр вогнегасника (розтруб) на палаючий предмет і натиснути на рукоятку; 4 направляти струмінь на осередок вогню і злегка повертати вогнегасник з боку в бік.

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати: захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями); зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожен працівник зобов’язаний: Негайно повідомити про це пожежно-рятувальну службу за телефоном «101», вказати при цьому точну адресу, місце виникнення пожежі, наявність людей, своє прізвище; Сповістити людей, які знаходяться на поверсі, про виникнення пожежі; Повідомити про пожежу керівника; Відімкнути всі наявні у приміщенні електроприлади та офісну техніку від електромережі; Вжити заходів щодо евакуації людей і матеріальних цінностей, а також гасіння пожежі з використанням наявних засобів пожежогасіння Організувати зустріч підрозділу пожежно-рятувальної служби.

6. Розслідування та облік пожеж, розробка заходів щодо запобігання пожеж та загибелі людей на них. Порядок повідомлення Міносвіти про пожежу в установі, закладі освіти.

Протягом доби після ліквідації пожежі призначається комісія з її розслідування, яку очолює керівник гасіння пожежі. До складу цієї комісії включаються представники адміністрації об’єкта, поліції, страхових компаній та інші зацікавлені організації. За наслідками розслідування складається акт про пожежу.

Службове розслідування пожежі має бути закінчено в п’ятиденний термін з моменту її виникнення. В окремих випадках термін розслідування може бути продовжений, але не більше ніж до 15 днів. Акт службового розслідування складається у 3 екземплярах, підписується членами комісії, направляється у вищі інстанції відповідних відомств, органи Держпожежнагляду. До службового розслідування долучаються документи і матеріали, які підтверджують правильність висновків комісії.

Відповідно до Закону України «Про державну статистику» в Україні ведеться єдиний облік пожеж та їх наслідків. Порядок обліку пожеж, загиблих та травмованих громадян на пожежах, суми матеріальних втрат від пожеж визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030.

За кожним фактом пожежі складається картка обліку пожежі. Картці присвоюється номер, під яким вона реєструється в Журналі обліку пожеж.

Картка призначена для фіксації інформації про пожежі з метою аналізу і розробки заходів щодо їх попередження. Картка заповнюється окремо на кожну пожежу, яка підлягає обліку, підписується виконавцем та керівником органу держпожнагляду, які відповідають за достовірність викладених у ній даних, і не пізніше 10 діб після ліквідації пожежі один її примірник направляється до територіального органу держпожнагляду, другий залишається у місцевому органі.

На основі даним масиву карток обліку пожеж в органах держпожнагляду щомісяця, щокварталу та щороку здійснюється аналіз пожеж з графіками та діаграмами. На основі проаналізованих даних здійснюєть прогноз ситуації та розробляються пожежно-профілактичні заходи.